Posts Tagged Вік-Експо

Рекогносцировка, саботаж та колаборація

Другий тиждень на новій роботі викликав ще більшу ностальгію по КТС. І тим, що до мене на нову роботу заїхав керівник старої роботи (класно один одному пожалілись про життя :) і також тим, що в мене виникло дежавю — аналогічні проблеми та ситуації були в мене 3 роки тому.

В психології є така штука як 5 стадій прийняття смерті (реакція людей на смертельну хворобу):
1) Заперечення;
2) Гнів;
3) Торги;
4) Депресія;
5) Прийняття.

Здається мені, що працівники компанії, в якій починає впроваджуватись системний маркетинг в усіх сферах, проходять абсолютно аналогічні етапи. Спершу вони мовчки відхиляють всі інновації, потім зляться на оточуючих, далі шукають компроміси та «полумєри», потім розуміють неминучість та на останньому етапі приймають зміни.

Але дуже цікаво спостерігати як як різні люди себе ведуть: хтось «тикає палочкою», «бере на понт», «перевіряє на міцність» та намагається знайти слабке місце. Хтось мовчки ігнорує всі прохання або спеціально робить шкоду. Але в найкращі епізоди роботи я розумію перспективи, бо є люди що готові допомагати та співпрацювати.

Поки що я тримаю себе в руках, намагаюсь не діяти тоталітарними методами, веду пропаганду та детально пояснюю всі свої мотиви. Але є в нас парочка кадрів, що розуміють свою некомпетентність на при кожній нагоді засовують палки в колеса. «Ну і хто цим мудакам винен, що вони мудаки» — можливо напише такий коментар якийсь мій нетолерантний читач. Але ж це не мій метод. Наша сверхзадача зробити все можливе щоб кожен працівник отримав шанс перейти на світлу сторону сили ;) Хоча якщо саботаж не припиниться — я із задоволенням натисну на червону кнопку (обіцяю, вам буде дуже цікаво про це почитати :)

І ще сьогодні подумалось: от якби мізки та інфраструктуру КТС об’єднати з ресурсами та менеджментом Вік-Експо — вийшов би ідеальний коктейль.

, ,

Прокоментуй!