Posts Tagged роздуми

Чи повинен продавець бути наполегливим?

Ось я жалівся на мотивацію, а мені в коментах заодно розповіли багато цікавих думок щодо працівників.

Хочу ще поцікавитись вашої думки: чи повинен продавець сам звертатись до клієнта, бути активним та навіть трішки настирливим? Чи він повинен стояти собі тихенько в стороні та чекати доки його явно не покличуть (як офіціант)?

Стосується не тільки магазинів ком’ютерної чи побутової техніки. От я не можу зрозуміти чому продавець, який отримує гроші за свої продажі, стоїть в куточку залу та не поспішає до клієнта. Чому йому краще піти на перекур ніж робити продажу? Навіть замість заробляння грошей він розповідає історію про «якщо клієнт захоче – позве мене». Може це просто людина не на своєму місці та він не повинен працювати в магазині?

,

9 коментарів

Чи працює мотивація бонусами?

Фігня якась з цими бонусами, нічого зрозуміти в них не можу. Коли я працював в Реноме – бонуси були по завершенню проектів та в кінці року (для кожного особисті в залежності від якості роботи). В америках окрім бонусів до Нового року є також бонуси до річниці роботи працівника в компанії. В Києві знайомий регулярно отримує під ялинку завжди конкретну суму в розмірі середньорічної з/п.

А вчора менеджер зі Львова пожалілась на дивну ситуацію: наприкінці минулого року вона отримала бонус в розмірі 120% від місячної зарплати, а цього року лише 80%. Тепер вона схвильована та демотивована.

«Дивні люди» – скажете ви. І мабуть будете праві. Бо я також не розумію як можна отримувати премію тільки за те, що ти рік пропрацював. Ще дивніше ображатись на розмір такої халяви. Але ж раз в багатьох поважних корпораціях існує така система, значить якась розумна голова порахувала це ефективним. Чи ні?

Я розумію коли видається премія по завершення проекту. Чи по досягненні якихось результатів. Чи за значеннями якогось іншого KPI. Але хотіти стільки ж халяви як і в минулому році – якось не чесно.

Хоча може я щось ще не розумію в ефективності таких маневрів.

, ,

4 коментарі

Телефонні продажі: завжди можна краще

Сьогодні 3 раз телефонували від провайдера Датагруп. В третій раз розмова проходила за таким шаблоном:
Я: Слухаю.
Хлопчина: Доброго дня, мене звати якосьтам я представляю компанію датагруп та пропоную вам підключитись ляляля …
Я: Дякую, я вже користуюсь вашими послугами.
Хлопчина: Дякую, що вибрали нашу компанію, до побачення.

В результаті я третій раз відірваний від справ і компанія отримує від мене мінус до репутації. Хоча я здогадуюсь, що швидше за все обдзвін робить сторонній кол-центр, але ж в них вже було 3 шанси мій телефон з бази потенційних клієнтів перенести в базу поточних клієнтів і не дратувати мене такими пропозиціями.

Покращення №2: чому в інструкції не прописати, наприклад, «якщо клієнт вже є абонентом – запитати на скільки задовольняють послуги за 5-бальною шкалою»? Одразу буде фідбек та шанс показати себе із гарної сторони.

Покращення №3 (перевірене мною в Уарнеті): постаратись здійснити продажу. В Уарнеті дуже класно діяла така пропозиція: я пропонував клієнту безкоштовно збільшити швидкість вдвічі на місяць, якщо йому подобалась швидкість – він оформляв собі більший тариф.

Цікаво через який час зателефонують знову :)

,

2 коментарі

Ура, блог знову живий! Конкурс з такої нагоди!

Під прикриттям свят в Уарнеті натиснули на велику кнопку та багато сайтів перестало працювати. В тому числі і мій. Але славетний человік-адмін Ігор Левчук врятував нас всіх від жахливої катастрофи та добро знову перемогло. Та нарешті ви знову зможете мене читати.

В честь такої радісної події (і навіяно тим, що під ялинкою я знайшов Kindle) пропоную конкурс-опитування. Яка ваша думка щодо книжок та підростаючого покоління? Чи варто дітей змушувати читати? Чи варто купувати їм книжки? Може паперові книжки вже давно померли та незабаром Амазон захопить світ? Чи змушували батьки вас в дитинстві читати? Яка була у вас улюблена книжка? Чи «читаєте» ви зараз аудіо-книжки? Чи купували електронні книжки? Чи досі купуєте книжки аналогові?

Хочу почути ваші думки по цій темі та пропоную конкурс: остання людина, яка лишить комент* до цього допису отримає на вибір:

  1. будь-які 2 книжки із моєї колекції (художні чи бізнесові);
  2. сертифікат на покупку в магазині КТС на суму 100 грн;
  3. 5 дитячих книжок для передачі їх в дитбудинок (або інший заклад за вибором)
  4. книжку з інтернет-магазину (тільки для людей з інших міст)

*Останнім вважається коментар на задану тему (може бути відповіддю на якийсь із попередніх коментарів), після якого протягом 24 годин не було залишено іншого коментаря.

, ,

12 коментарів

Проблеми роблять вас сильнішими: притча про камінь та пальму

Повчальна історія:

Жив колись один гуру, мудра і свята людина. Він завжди збирав своїх учнів під пальмою на березі океану. На березі це була єдина пальма. Щовечора він приходив сюди і учив людей, які хотіли його слухати. Він учив їх, як потрібно жити в цьому світі, як потрібно приймати перешкоди й лиха, як потрібно приймати радості і смуток, і що людина повинна робити при цьому.

Цей старий учитель щовечора збирав своїх учнів і щось розповідав їм під пальмою, коли одного чудового дня один з його учнів не задер догори голову і не побачив, що на вершині цієї пальми міститься величезний камінь. Його це дуже здивувало і зацікавило.

Він захотів довідатися, хто міг здертися на самий верх і помістити туди цей величезний камінь, і запитав у свого гуру:

- Учитель! Чому на цій пальмі камінь?

Коли він задав це питання, гуру заплакав. Сльози струмками потекли в нього з очей. Потім він сказав:

- Цей камінь і ця пальма змінили моє життя.

Він став розповідати:

“Коли я був юнаком, то, як і будь-який юнак, я був честолюбним. Я думав про те, чого я досягну у своєму житті, яких великих звершень. При цьому честолюбство завжди супроводжується заздрістю. Я заздрив іншим, які чогось досягали у своєму житті. Я заздрив усьому, що було навколо мене. Всім, хто ріс разом із мною й намагався чогось досягти. Я збирав у серце чорну заздрість. У той час на цьому березі був цілий ліс пальмових дерев; я часто приходив сюди. І тоді я побачив цю пальму, що у той час була зовсім юною, як я. Пальма дуже стрімко росла вгору, і щодня я, приходячи на берег, бачив, як вона розправляє свої груди, свої плечі. І одного разу я подумав: Чого це вона росте? Що вона собі надумала?

Я вирішив зашкодити їй. Я знайшов величезний камінь і поклав його зверху, щоб вона більше не росла, щоб вона не вдавала з себе Бозна-що.

Ішли роки. Я виїхав у місто. У місті я зустрівся з багатьма людьми. У місті я зустрівся з багатьма нещастями. У місті я намагався всім довести, що я найрозумніший, найкращий, найкрасивіший. Ніхто в це не вірив. Мене били з усіх сторін, я давав здачі. Побитий, через багато років, я повернувся у своє село. Побитий, але так і не ставши мудрішим.

Read the rest of this entry »

, ,

Прокоментуй!

Безробіття головного мозку

Позавчора ввечері засіли з Сергієм Терентьєвим за кавою-чаєм та розмовами «за життя». Говорили про бізнес і про політику, трішки про релігію та навчання, за економіку і культуру, розваги та освіту.
Мені було дуже цікаво почути бачення Сергія на різні речі, хочу поділитись маленьким фрагментом саме про освіту та кар’єру сучасних випускників (цитати приблизні):

знайомий жалкується що немає роботи, я йому показую що кожен супермаркет шукає охоронців, мерчандайзерів чи вантажників. Треба ж із чогось починати, не всім же бути босами. А йому не подобається, це ж не престижно

 

Жаліється, що малий заробіток? Так є ж багато вакансій два через два, можна в два вільних дні собі ще роботу знайти або в ці дні займатись самоосвітою

 

Приходив один знайомий і казав, що хоче вивчити фотошоп. А сам не знав як комп’ютер увімкнути. Але в нього було велике бажання. Пару місяців з 9 до 18 ходив до нас і самостійно по онлайн-урокам вчився. Тепер працює на одному із столичних телеканалів, займається комп’ютерною графікою та створює телевізійні заставки

 

В свій час я би із задоволенням пішов працювати безоплатно тільки заради досвіду. А теперішні студенти не хочуть навіть під час навчання на практиці отримати знання. Але після отримання диплому одразу вимагають високі зарплати

і далі в такому ж контексті.

Доречно тут привести історію із Башорга:

Когда я был студентом, я сдавал право одной очень милой женщине. Она была практикующим юристом, и я ожидал, что такой специалист меня сейчас будет гонять от и до по всему конспекту.
Она посмотрела на меня и, ничего не спрашивая, поинтересовалась:- Оценку вам какую ставить? – Э… Пять хотелось бы- Отлично, – сказала она, и стала писать в зачётке- А вы что, даже ничего спрашивать не будете? – удивился я.Она оторвалась от заполнения зачётки, внимательно посмотрела на меня и сказала: – Запомните, молодой человек, чем меньше вы знаете, тем более ценна я как специалист. Эта фраза мне запомнилась на всю жизнь и больше я не страдал фигнёй во время занятий. И сейчас самое время мне, уже доценту и одновременно практикующему проектировщику зданий, повторить то же самое:Господа студенты, не учитесь, пожалуйста! Старайтесь как можно больше получить на халяву! Чем меньше вы знаете по окончании института, тем более ценен я как специалист и тем большую зарплату я могу потребовать за свои услуги!

А якби ви могли повернутись на 10 років назад та дати самому собі якусь одну пораду щодо успішності в кар’єрі – що би це була за порада?

, ,

8 коментарів

Критики будуть завжди

Ще один потік думок.

Будь-яка справа людини завжди піддається критиці. Це може бути внутрішня критика цієї ж людини, зауваження знайомих, поради друзів чи агресивна критика анонімних коментаторів в інтернеті. Але мало хто задумується про те, що кожен випадок критики можна обернути собі на користь.

Ще на початку реалізації якогось проекту чи певних дій завжди є сенс отримати максимальну кількість “тонких моментів” щоб заздалегідь їх продумати. Наприклад, я маю трьох знайомих, які володіють гарним аналітичним мисленням. І після задуму певної справи я обов’язково розмовляю з кимось одним з них та в розмові завжди виринає багато дрібних деталей, суперечностей та іноді просто прямих ідей для покращення задуманого. Стороннім консультантам краще видно проект зі сторони ― вони не заангажовані, не зацікавлені та мають інший кругозір.

Є такий бізнес-прийом “саботаж” – він полягає в тому, що потрібно поставити себе на місце свого конкурента. А потім подумати: що можна зробити такого, щоб погіршити ваш бізнес чи загубити вашу ідею. Часто цією дією виявляється якась технічна дрібничка, один негативний слух чи банальний саботаж. За допомогою цього прийому ми декілька років тому за 3 хвилини виявили та ліквідували потенційну загрозу на десятки тисяч гривень. Але без сторонньої критики можливо ми би і не помітили цю загрозу.
Звичайно ж не варто в якості критиків залучати всіх підряд. Бо реагуючи на “емоційну” та неконструктивну критику ви швидше за все лише дарма згаєте свій час.

Гарною ілюстрацією нехтування критики можуть бути підприємства, де директор є одночасно власником. Якщо в нього немає заступників з якими він може порадитись та якщо він всі рішення приймає особисто сам ― йому завжди бракуватиме альтернативної точки зору та об’єктивної критики.

В більшості випадків першою реакцією на критику є негатив та бажання не слухати критиків і робити так, як вважаєш за потрібним. Та хоча в одному випадку із тисячі ця стратегія виявляється правильною (той же Apple), але в більшості ситуацій все ж не зайвим буде взяти тайм-аут та об’єктивно зважити всі аргументи.

Уявіть собі ситуацію: ви розповідаєте про свою ідею знайомому раднику, не слухаєте його і потім отримуєте класичне “а я ж тобі казав”. Але найцікавішою буде ситуація коли …

,

Прокоментуй!