Фігня якась з цими бонусами, нічого зрозуміти в них не можу. Коли я працював в Реноме – бонуси були по завершенню проектів та в кінці року (для кожного особисті в залежності від якості роботи). В америках окрім бонусів до Нового року є також бонуси до річниці роботи працівника в компанії. В Києві знайомий регулярно отримує під ялинку завжди конкретну суму в розмірі середньорічної з/п.

А вчора менеджер зі Львова пожалілась на дивну ситуацію: наприкінці минулого року вона отримала бонус в розмірі 120% від місячної зарплати, а цього року лише 80%. Тепер вона схвильована та демотивована.

«Дивні люди» – скажете ви. І мабуть будете праві. Бо я також не розумію як можна отримувати премію тільки за те, що ти рік пропрацював. Ще дивніше ображатись на розмір такої халяви. Але ж раз в багатьох поважних корпораціях існує така система, значить якась розумна голова порахувала це ефективним. Чи ні?

Я розумію коли видається премія по завершення проекту. Чи по досягненні якихось результатів. Чи за значеннями якогось іншого KPI. Але хотіти стільки ж халяви як і в минулому році – якось не чесно.

Хоча може я щось ще не розумію в ефективності таких маневрів.

Ще трішки роздумів спеціально для газети CityRivne

Кожна людина робить будь-яку річ з певною метою. Розуміння мотивації в діях людей надає можливість маніпулювати діями цих людей. Не треба лякатись слова “маніпуляція” – часто воно виступає синонімом слову “заохочення”. Кожна діяльність людини спрямована або на додавання позитиву або на усунення негативу.

В більшості випадків працівники ходять на роботу не заради того, щоб проводити час в кабінетах. Вони працюють тому, щоб на зароблені гроші гарно відпочити та отримати від відпочинку кайф. Або купити потрібну річ і отримати кайф від використання цієї речі. Хоча дехто може отримати задоволення на роботі просто від спілкування з колегами. Але це дуже рідкий випадок мотивації ;) Більш бажаних як для роботодавця так і для працівника мотив ― отримання кайфу від самого процесу роботи. Не залежно від виду мотивації кожного працівника можна та треба стимулювати, орієнтуючись саме на його конкретні мотиви. Когось цікавлять лише гроші (йому байдуже де працювати ― аби лише платили багато), комусь важливо почувати себе частиною колективу та бути оточеним приємними людьми (такі люди рідко змінюють місце роботи), хтось мотивований на результат від роботи та кайфує розглядаючи фінансову звітність, а ще якась категорія людей в роботі прагне до високого статусу та поваги від інших (тому на візитках зазвичай пишуть пафосні та статусні посади). Видів мотивацій може бути десятки, але кожної людини є своя найкраща мотивація.

Чомусь більшість рівненських підприємств починають думати про мотивацію людини тільки тоді, коли цей спеціаліст заявляє про своє бажання звільнитись. Тоді менеджери з персоналу починають вигадувати що б такого запропонувати працівнику, щоб утримати його на цій посаді. Тоді як ідеальна робота HR-менеджера ― визначити мотивацію та подбати про неї ще на етапі прийняття людини на роботу. Минулого тижня я відмовив людині в посаді лише через те, що спеціаліст мав мотивацію на результат: йому було цікаво досягнути певних показників, отримати гарну динаміку своєї ефективності, покращувати свою роботу. Але посада, на яку людина претендувала, передбачала мотивацію на процес: спеціалісту треба було просто щомісяця гарантовано якісно робити одну і ту ж роботу із стабільним результатом. При чому цю роботу не можна було зробити гірше або краще: робота або була зроблена або була не зроблена. І якби цей кандидат все ж отримав посаду, то скоро він втратив би мотивацію виконувати обов’язки якісно, бо йому було би неможливо щомісяця отримувати кращий результат. Очевидно, що є посади, які орієнтовані на результат (менеджери з продажу, шахтарі, лікарі, інші.), а є посади, які орієнтовані на процес (самі пошукайте приклади ;).

Більш цікавіше тема мотивації постає при організації комплексу маркетингу певного продукту. Чому люди купують певний товар? Чому існує великий попит на якусь послугу? Класичні приклади: “люди купують дірки, а не свердла”, “жінки купують чоловічу увагу, а не помаду”, та навіть багато людей “купують заздрість знайомих, а не айфони” :) Тому все більше кафетеріїв розуміють: їхні конкуренти ― це не просто інші кафешки, а вони мають змагатись за клієнта ще і з кінотеатрами, кегельбанами чи навіть телевізійними серіалами. Бо мотивація їх клієнтів ― весело провести свій час.

В кожній дії кожної людини є своя мотивація. Якщо ви подумаєте, то зможете зрозуміти мою мотивацію писати цей текст. Але найцікавіша ― ваша мотивація. Бо ви читаєте цей текст тому, що …