Posts Tagged кафе
Айріш паб в Рівному
Posted by Axiom in Відпочинок on Січень 21, 2012
Сьогодні з друзями нарешті добряче посиділи в Айріш пабі.
Із плюсів:
- немає проблем із вільними столиками;
- швидкі офіціанти;
- безкоштовний незапаролений вайфай;
- великий вибір закусок до пива (рекомендую кільця кальмарів в клярі);
- є розливний Гіннес;
- курять тільки на вулиці;
- в меню є фотографії страв (але не всіх), приблизно зрозуміло що тобі принесуть.
Мінуси:
- так я не зрозумів до чого тут Ірландія: при вході зображення шотландця в кілті, грає якась попса;
- зовсім не схоже на паб, ще одна звичайна кафешка;
- як на мене, то ціни не відповідають рівню закладу;
Рекомендую хоча б раз відвідати доки не зіпсувався сервіс.
Не дратуйте офіціанта
Posted by Axiom in Відпочинок on Вересень 21, 2011
Випадково натрапив на цікаву статтю, почав згадувати офіціантів в Чорногорії та вирішив поділитись корисною інформацією (мовою оригіналу):
- Избегайте ходить в популярные места в субботу и воскресенье. Из-за большого потока посетителей еда готовится менее тщательно, и её качество вас может не устроить.
- Больничный официантам не оплачивается. Официант не придёт на работу (и не заработает свои $100 или сколько он получает?) только если он находится при смерти. Простуда за болезнь не считается, поэтому чихнуть в пищу нахального посетителя становится проще.
- Не надо оскорблять официантов. Лучший способ убедить официанта тайком незаметно макнуть палец в ваш напиток или плюнуть в вашу еду – приступить к оскорблениям. Вы не знаете, сколько раз официанты вам мстили. (Сюда же относится щёлканье пальцами, чтобы привлечь внимание. Эй, гарсон!)
- Никогда не говорите официантам, что вы дружны с владельцем ресторана. Считается, что у владельцев ресторана нет друзей (разве что вы пришли в ресторан вместе с владельцем), поэтому зачем сразу же сообщать официанту, что вы – проблемный клиент?
Баварія Хаус
Posted by Axiom in Відпочинок on Січень 21, 2011
В Рівному відкрився новий пивбар “Баварія хаус” (перетин Грушевського і Київської, на зупинці 12 школи). Вчора на Розколяді мав змогу його оцінити:
Але це перші враження. Далі буде видно що з нього вийде.
Піарю: піцерія “Тріо”
Posted by Axiom in Відпочинок on Грудень 28, 2010
Цей закалад можу гарантувати по багатьом причинам:
- багато вільного місця: завжди є вільні столики;
- далеко від центру: немає студентів та бидлогопників;
- смачні страви: меню дуже різноманітне, повар з Чехії;
- зручна парковка (але “мінус” для пішоходів – далеко до зупинки громадського транспорту);
- чемний персонал: бронюють столики без передоплати лише по телефону, дуже ненав’язливі (офіціанток поруч не помічаєш, але при потребі вони завжди з’являються).
Заклад перевірений під час афтепаті “нульової зустрічі рівненського ІТ-клубу” та під час “зустрічі рівненських твітерян“.
Піцерія знаходиться на Льонокомбінатівській, 1 (лінк на мапу Ґуґля), телефон: 096 53-45-283.
Піарю: піцерія La Riva
Posted by Axiom in Відпочинок on Вересень 2, 2010
Швидкі офіціанти (оформляють замовлення не на шматок паперу, а одразу на КПК), вільний столик навіть в День незалежності (бо знаходиться вона на Набережній, 1), можливо аж занадто великий вибір різних піц (?), але піца з м’ясом дійсно містить багато м’яса, дизайн приміщення на оцінку “п’ять з мінусом”. Із можливих недоліків може бути лише ціна: вартість піци від 40 до 60 грн.
Рекомендую хоча б один раз зайти та скуштувати.
Репутація в Інтернеті
Posted by Axiom in Відпочинок on Травень 20, 2010
Ось вам приклади із життя про те як треба і як не треба працювати з клієнтами, блогерами та опініон-лідерами.
Передісторія.
Як ви можете знати — я досить багато писав про кафе Челентано. І, звичайно ж, багато моїх реплік щодо цього закладу мали негативний характер. Але це не через те, що мені не подобається це кафе. А через банальну людську психологію і правило “задоволений клієнт розповість про вас трьом друзям, незадоволений — десятьом”.
А спеціалісти мережі Челентано звичайно ж моніторить всі позитивні та негативні відгуки і слідкують за репутацією в онлайні. І, я так розумію, що мої репліки були донесені до адміністратора того закладу, що знаходиться поруч мого офісу.
Тепер безпосередньо переходимо до прикладів:
1) Адміністратор вищезгаданого кафе, як менеджер, що дбає про свій заклад, про репутацію, про цінних клієнтів, а при нагоді мене прямо і запитала що я можу порадити/підказати/покращити в їх роботі.
Більше того — вона сказала, що регулярно мене читає (Наталія Іванівна, вітання Вам :) та запропонувала мені стати тестером-дегустатором їх нових страв 8) Схожу практику тестування комп’ютерної техніки я недавно проводив серед рівненських блогерів.
2) А тепер на арені з’являється інший адміністратор Челентано, але вже в іншій точці нашого міста (вітання і Вам, таємнича незнайомка ;). І уявіть собі ситуацію : наш керівник відділу корпоративних продажів заходить в це “інше” кафе (далі всі враження з його слів) щоб випити розрекламованого мною молочного коктейлю … аж раптом на нього “з наїздами” насідає оця “інша адміністраторша”.
Предмет претензій стосується того, що якийсь його колега (тобто я) пише про Челентано в Інтернеті “усілякі гадості” :) І вислуховування промови по цій темі забирає в мого колеги стільки часу, що він так і не зміг здійснити те за чим прийшов — випити коктейлю та принести закладу прибуток! Це звичайно ж не збільшило його лояльність до цього бренду. Як і значній кількості людей з якими він поділився таким своїм негативним враженням.
Надіюсь, що висновки із цієї історії кожен зробить собі сам.
Бутявки зюмо-зюмо некузявые!
По приїзді в столицю ми мали вільних 40 хвилин та вирішили поснідати. І хоча я вже більше 2 років не був в такому закладі, але піддався на вмовляння поїсти саме в цьому клоунському місці через найпопулярніший аргумент: там їжа не дуже добра, зате стандартної якості та наперед відомо що ти отримаєш.
Мабуть Макдональдси значну частину своїх клієнтів і отримують завдяки цій причині. Якщо люди їдуть в інше місто чи навіть в іншу країну — в них є вибір їсти в якійсь невідомій кафешці чи обрати популярний хоча і не дуже смачний Мак. І зазвичай люди обирають другій варіант, хоча в в багатьох випадках сусіднє кафе не поступалося би якістю харчів чи цінами. Бо “для перекусить” люди не хочуть гаяти час та обирати найкраще — їхні мотиви це не обрати щось дуже погане.
Ось і я керувався такими мотивами, але дуже помилився. Поснідавши чимось жовтим квадратним, коричневим круглим та двома булочками, протягом другої половини дня мій шлунок віддячував мені тим, що досить гучно вигравав різні мелодії. Навіть не уявляю як я зміг повернутись в місто без ексцесів. Наступний день я жив лише на активованому вугіллі, каві та варених яйцях.
Так що маркетинг-маркетингом, але ще як мінімум ще 2 наступних роки я до них ні ногою.
Іншими мовами
