Posts Tagged автоград

Місяць на новій роботі

Точніше вже місяць та три дні, але все не мав часу вдома долізти до ноута. Мозок після 21:00 автоматично вимикається. Сьогодні з’явилось це відчуття, коли здається всі дедлайни зриваються та нічого не встигаєш.

Зроби комусь добре діло та тебе попросять зробити ще десять. Пообіцяй комусь щось зробити та вже за пару днів ти будеш ворог №1, бо досі це не зробив.

Кількість хотєлок значно зростає та такими темпами вже за пару місяців весь наш відділ маркетингу тільки і буде виконувати поточку, а на розвиток часу знову не буде вистачати. Разом з тим хочеться щоб всі працівники відділу отримували цікаві завдання, розвивались та робили нові та інноваційні речі.

Ставиш завдання підлеглим та розумієш, що сам зробиш це вдвічі швидше. Але все рівно пояснюєш та розжовуєш щоб наступний раз вони робили це ще навіть краще ніж ти.

Йдеш на нараду директорів та розумієш, що знову на тебе будуть дивитись як на ворога. Бо ти приносиш тільки нові ідеї, які ж прийдеться реалізовувати. Але одночасно розумієш, що все рівно більшу частину цих рацух реалізовувати прийдеться тобі самому :)

Та коли загадаю свою ситуацію місяць тому, то розумію, що ми зробили справді гігантський об’єм робіт. Колеги з інших відділів вже майже не агряться. Всі зрозуміли, що ми їм хочемо допомогти. Вже чітко бачу, хто хоче працювати, а хто зайняв позицію «аби мене зайвий раз не зачіпали». З’являються поодинокі пропозиції від зовсім різних людей. Морально стимулює підтримка керівництва. Починає формуватись стратегічне бачення на найближчий рік.

Зростає список людей, яким пообіцяв сходити на каву (на сьогодні це вже 6 друзів). Але на вихідні терміново буду їхати з міста щоб очистити мізки та повалятись в гамаку. Бо така вже тяжка в нас, директорів по маркетингу місія: не помирати за свою кампанію, а змушувати інших за неї помирати ;)

Прокоментуй!

Проблема сучасного маркетингу

Мабуть ви вже чули, що із збільшенням доступності якогось інструменту, середній результат фінальної роботи пропорційно падає. Це гарно ілюструється на прикладі фотографій. Колись за часів перших фотомайстрів кожен кадр був особливим. Пізніше з’явились домашні фотокамери та вибір плівки та фотокарток стало значно більше. Після появи цифрових камер фотографій наплодилась мабуть в геометричній прогресії. Моя цифрова фотогалерея: 2001 рік — 4 мегабайти фоток, 2002 рік — 33, 2003 — 221 МВ, 2004 — 837, 2005 — 1001, … , 2011 рік — 58 гігабайт!

І чим більше людей мають дзеркалки, телефони, об’єктиви, фотошопи, тим гіршою стає середньостатистична фотографія. Бо ж every dumbass with a camera thinks he’s a photographer.

Починаю спостерігати аналогічну картину і з маркетингом та рекламою. Зараз модно стало переглядати Едмі, слідкувати за Канським фестивалем, читати статті на маркетингову тематику. Тому кожен, хто вивчив пару фраз типу «цільова аудиторія», «УТП», «копірайтинг», «імідж бренду» — вважає своїм обов’язком висловити всі свої думки і ображається якщо його детально не вислухаєш.

Ще гіршими є люди, що уявляють рекламну кампанію так (із власного досвіду): зателефонував дизайнеру щоб зробив макет, написав текст для радіо, забронював пару бордів, може ще в одну-дві газетки той самий макет продублював, а ще можна і листівок для промоутерів зробити (а може і не будемо, ну побачимо чи грошей вистачить), перевірити щоб логотип був побільше і щоб не забули написати що в нас акції та знижки великими літерами. І рекламна кампанія готова :)

Тому ділюсь частиною свого бріфу, який треба заповнити перед початком рекламної кампанії (там є ще пару додаткових пунктів):

  1. Хто наша аудиторія? (описати максимально конкретно ідеального клієнта: вік, стать, соціальний статус, стиль життя, філософія, мотиви)
  2. Яку інформацію хочемо донести до аудиторії?
  3. Яка вигода доноситься?
  4. Чим відрізняємось від конкурентів?
  5. Яку дію ми хочемо щоб людина зробила?

Вже на цьому етапі відвалюється половина моїх «замовників». Не важливо чи це сторонні клієнти чи колеги, які прийшли з черговою хотєлкою. Якщо людина може відповісти на ці питання (іноді я і самостійно можу відповісти) — беремо завдання в роботу.

На основі відповідей на ці питання можна формувати ТЗ дизайнеру, копірайтеру, думати над медійкою, рахувати ефективність.

Каюсь, навіть в КТС не завжди мені вдавалось робити ідеальну рекламу по цим пунктам. Але задавати ці питання собі перед початком рекламної кампанії — обов’язково. А ще маркетологи повинні могти дати чіткі відповіді на ці питання своєму керівнику ;)

Тому перевірте свого рекламіста/менеджера/маркетолога по цим 5 пунктам. Якщо відповідь вас не задовольняє — звертайтесь за допомогою ;)

P.S.: а ще в мене постійно поповнюється чек-ліст перевірки фінального рекламного повідомлення. Якщо хоча б 10 людей в коментарях напишуть про зацікавленість — поділюсь ;)

,

10 коментарів

Я – начальник, ти – дурак

Одна з ознак гарного керівника — успіх його підлеглих. Але що робити керівнику якщо його підлеглого все влаштовує, якщо він не хоче розвиватись, навчатись та покращувати свою роботу? Із такою проблемою я зіштовхнувся на минулому тижні.

З однієї сторони хочеться щоб працівники виконували свою роботу ефективніше, заробляли більше грошей, розвивались по кар’єрній драбині. А з іншої сторони не може працівнику бути робота в кайф якщо керівник в наказовому порядку змушує щось робити та не вислуховує аргументи.

Грішним ділом вперше так і подумав вчинити — просто задавити авторитетом та організаційною ієрархією. Але потім згадав, що я прагну до саморегульованої системи. Керівник повинен зробити все можливе для успіху підлеглих: спершу допомогти працювати ефективніше, а якщо працівник до цього не прагне — не заважати працювати як зручно (хоча, звичайно ж, працівник і буде отримувати відповідний ефект).

Тому тільки зараз починаю розуміти складнощі роботи керівників в таких компаніях як УАРНЕТ чи КТС: керівник бачить всю картину, слабкі місця та можливості, але якщо працівники не хочуть працювати ефективніше — майже немає шансів покращити їх роботу окрім як матеріальним стимулюванням.

При схожих роздумах постійно згадую роботу в УАРНЕТ та свого першого Керівника з великої літери: коли він керував — всі на нього жалілись (змушував вкалувати, постійно вдосконалюватись, показував своїм прикладом роботу на повну віддачу), але коли він звільнився — тільки тоді всі зрозуміли який він був важливий для компанії та для колективу.

P.S.: може це в мене тимчасова демократична наївність та починаю думати, що на роботу треба брати правильних людей, а потім навчати їх професії. Шкода тільки, що в нас так мало толкових студентів, які бажають працювати.

,

10 коментарів

“Вся глубіна наших глубін”

Сьогодні був легенький приступ паніки. Бо якось одночасно усвідомив весь фронт робіт в Автограді, страшний об’єм поточки, шалену кількість хотєлок звідусіль. А ще те, що мені зовсім не хочеться займатись тим же що і в КТС, бо треба професійно рости. А також що в мене тільки 2 людини в команді, в яких при такому темпі дуже швидко закінчиться батарейка та пропаде мотивація.

Окрема історія про те який я був наївний: після КТС я по замовчуванню вважав, що всі люди мають високу комп’ютерну грамотність. А коли я повідомив, наприклад, що приславши лист на адресу marketing@ всі працівники відділу одночасно отримають цей лист та що не треба їх ставити в копію — про мене мабуть подумали що це якісь темні чари :) Також є історії як я менеджерам розповідав про особливості сайтобудування або як намагався змусити людей працювати з внутрішнім порталом (аналогічний в нас був в КТС).

А ще є круті партнери, які можуть прислати інформацію по потужній акції з коментарем типу «ну ви вибачайте що так вийшло, але сьогодні починається отака-то акція так що все кидайте та вперйод!».

Відчуваю, що мені не вистачає здорового пофігізму щоб я міг поручити пачку завдань підлеглим та не хвилюватись про їх виконання. Бо ж все рівно сам не зможу все проконтролювати.

, ,

3 коментарі

Рекогносцировка, саботаж та колаборація

Другий тиждень на новій роботі викликав ще більшу ностальгію по КТС. І тим, що до мене на нову роботу заїхав керівник старої роботи (класно один одному пожалілись про життя :) і також тим, що в мене виникло дежавю — аналогічні проблеми та ситуації були в мене 3 роки тому.

В психології є така штука як 5 стадій прийняття смерті (реакція людей на смертельну хворобу):
1) Заперечення;
2) Гнів;
3) Торги;
4) Депресія;
5) Прийняття.

Здається мені, що працівники компанії, в якій починає впроваджуватись системний маркетинг в усіх сферах, проходять абсолютно аналогічні етапи. Спершу вони мовчки відхиляють всі інновації, потім зляться на оточуючих, далі шукають компроміси та «полумєри», потім розуміють неминучість та на останньому етапі приймають зміни.

Але дуже цікаво спостерігати як як різні люди себе ведуть: хтось «тикає палочкою», «бере на понт», «перевіряє на міцність» та намагається знайти слабке місце. Хтось мовчки ігнорує всі прохання або спеціально робить шкоду. Але в найкращі епізоди роботи я розумію перспективи, бо є люди що готові допомагати та співпрацювати.

Поки що я тримаю себе в руках, намагаюсь не діяти тоталітарними методами, веду пропаганду та детально пояснюю всі свої мотиви. Але є в нас парочка кадрів, що розуміють свою некомпетентність на при кожній нагоді засовують палки в колеса. «Ну і хто цим мудакам винен, що вони мудаки» — можливо напише такий коментар якийсь мій нетолерантний читач. Але ж це не мій метод. Наша сверхзадача зробити все можливе щоб кожен працівник отримав шанс перейти на світлу сторону сили ;) Хоча якщо саботаж не припиниться — я із задоволенням натисну на червону кнопку (обіцяю, вам буде дуже цікаво про це почитати :)

І ще сьогодні подумалось: от якби мізки та інфраструктуру КТС об’єднати з ресурсами та менеджментом Вік-Експо — вийшов би ідеальний коктейль.

, ,

Прокоментуй!

5 днів на новій роботі

Поки що не зміг бути корисним навіть на 10%. Намагаюсь збирати та осмислювати всю можливу інформацію. Хочеться щоб перші мої реальні кроки одразу задавали ритм всьому маркетингу.

А враження від першого тижня роботи чудово передає така ілюстрація:

Надіюсь, що це тимчасово та я перебільшую ;)

,

2 коментарі

Перший день на новій роботі

Можу вже відкрити завісу таємниці. Сьогодні був мій перший день роботи в якості директора з маркетингу в компанії «Вік-Експо». Точніше там ціла низка компаній, трішки додаткових брендів та багато брендів автомобільних (та їх кількість зростає).

Звичайно ж від продажу гаджетів до автомобілів дуже складно перейти, але маркетингова стратегія та ж сама: «робити найкращий сервіс, любити клієнтів, постійно покращуватись та розвиватись».

Одразу признаюсь: якщо на співбесіді я ще хвилювався чи потягну, чи зможу, чи буду гідний, то після першого робочого дня згадав свої перші дні в КТС. Наприкінці дня в голові єдина думка: «та тут стільки всього треба зробити, аби лише вистачило ресурсів та наснаги» :)

Додатково плюсмораль зарядила моя нова команда: дуже розумні та драйвові дівчата. Буде прогрес.

Окрема ремарка про весь колектив: дуже теплий прийом але і страшно великі очікування від маркетингу. Тому треба “тримати марку” та встановлювати нові особисті рекорди. Читайте далі — тут буде багато цікавого.

P.S.: Ну і спеціально щоб ви не гуглили — сайт компанії «Вік-Експо» (навіть не хочу чути вашу критику, сам все знаю :)

3 коментарі