Archive for category Робота
Детальніше про бізнес в Тернополі
Не було часу і бажання писати розгорнутий допис про новий магазин, накнопав лише маленьку нотатку. Але ж багато людей просять подробиці. Дуже детально про сам магазин не розповім, але трішки опишу чим Тернопіль відрізняється від Рівного (та області).
Набір персоналу:
- населення однакове, але не вакансії приходить на порядок менше резюме;
- середній рівень кандидатів на роботу значно вищий ніж в Рівному: знання, освіта, підготовка до співбесіди;
- велика частина резюме від людей з навколишніх сіл (при чому цікаві кандидати не питають коли їм прийти на співбесіду, а повідомляють коли вони можуть бути в місті);
- жодних пропозицій від тернопільських кадрових агенцій (а в Рівному ними просто заспамлюють);
- поки що в мене склалось враження, що місцеві люди не мають великої жаги до навчання – всі дуже впевнені в собі та гонорові.
Бізнес партнери:
- інші бізнесмени дуже активні та ведуть «правильний» бізнес: агенції нерухомості беруть оплату з орендодавця, клінінгові компанії пропонують безкоштовний тест-драйв їхніх послуг;
- рекламні агенції просто завалюють пропозиціями, їх менеджери аж занадто настирні та надокучливі;
- разом із «правильним» бізнесом якраз робота усіх рекламних агенцій вимагає тотальної перевірки (як мінімум тих, з якими я співпрацював) . Спостерігав «халтуру» майже усюди;
- аномальне ціноутворення на деякі речі. Наприклад: в Тернополі більше радіостанцій ніж в Рівному, але ціни на рекламу в них значно вищі;
- якраз через місцевих будівельників в нас переносилось відкриття магазину.
Покупці:
- дуже розумні: миттєво реагують на вигідну акцію, розповідають знайомим про класні товари, з розумом економлять гроші;
- чітко знають чого хочуть: можуть прийти в магазин із конкретною сумою саме на задуману покупку;
- якщо чогось не знають – довіряють продавцю. Це не завжди добре, бо продавці можуть попастись і не дуже чесні;
- телефонують. Для нашого регіону це аномалія. Я не звик отримувати сотні дзвінків по рекламі;
- менше торгуються;
- активніше користуються пластиковими картками;
- великий процент людей коли чують, що кредитує Приватбанк – одразу категорично відмовляються.
Інше:
- нереально дешеві таксі: заїхати після 22:00 з центра в кінець міста — 12 грн;
- дорога кава (навіть порція кави з автомата в паперовому стаканчику — від 9 грн);
- міська влада забороняє встановлювати штендери (точніше дозволяє, але за страшні гроші);
- дуже приємні люди в спілкування. Він працівників в кав’ярні до менеджерів в компаніях. Всі дуже переходять з офіційного тону на більш дружній. В Тернополі з людьми спілкуватись – одне задоволення.
Дописую нові факти по мірі їх згадування.
Відкрили новий магазин в Тернополі
Відкриття магазину в обласному центрі принесло унікальні враження. Тут по іншому діє реклама, не звична мені реакція на акції, інша особливість «зівак».
А ще десятки особливостей саме Тернополя: інша реакція клієнтів на акції, швидша реакція локального бізнесу (ще до відкриття отримали багато пропозицій реклами, шустрі клінінгові компанії, миттєва реакція перевіряючих структур, навіть представники духовенства тут як тут із пропозиціями «покропити» ;)
Починаю переконуватись в тому, що треба більше уваги звертати на культурні особливості кожного міста: як покупців так і продавців.
Притча в тему:
Американская компания, производитель обуви, отправила в Африку, двух разных представителей для оценки рынка сбыта, которые не знали друг о друге.
Один написал ответ: «Здесь обувь никому не нужна, все ходят босиком!». Второй ответил: «Срочно высылайте всю обувь, какая есть: здесь все ходят босиком!»
Робота персоналу також пізнається в порівнянні
… в порівнянні з конкурентами.
Я жалівся на мотивацію персоналу, що наші менеджери не хочуть зробити зайвого дзвінка клієнту. А в середу зіштовхнувся з апофіозом маразму: менеджер рівненської рекламної агенції від мене морозився, не піднімав трубку, не реагував на смс-ки та мейли. А я дуже хотів дати йому гроші.
Я жалівся що наші менеджери роблять розсилку листів своїм клієнтам з-під палки, а сьогодні мені розповіли історію як менеджер автоділера забив на розсилання обов’язкових смс-ок клієнтам про безкоштовну послугу в подарунок.
Я жалівся, а в п’ятницю переконався, що в Кузнецовську не роблять анкетування. В магазині конкурентів на мене, як клієнта, взагалі ніяк не відреагували. Продавець займався своїми справами та на мене навіть не глянув.
А на днях в Рівному я зайшов в магазин конкурентів і був шокований. Шум, гамір, пилюка на вітринах, немає товару, барадак з цінниками. Активні продавці? Ні, не бачив. Не знаю яка в їх персоналу мотивація, але дякуючи таким конкурентам особисто я отримав позитивну мотивацію :-)
Хоча і в магазині КТС бувають багі серед продавців: довго підіймають трубку телефону, надають занадто багато технічної інформації при консультації, іноді довго прибирається бруд на підлозі, бувають дірки на вітринах і ще сотні дрібниць. Але наші хлопці та дівчата в порівнянні з конкурентами – просто спецназ продажів. Не хочу перехвалити, але як же круто усвідомлювати, що ми на голову вище конкурентів, постійно вдосконалюємось і нам ще є куди рости.
Ну і щоб два рази не бігати: приходьте до нас працювати. ми постійно шукаємо енергійних консультантів, які люблять комп’ютерну техніку та спілкування з людьми. Якщо маєте знайомих – порадьте їм цікаву роботу, вимогливих начальників, сварливого директора по маркетингу, жорстокого аудитора, останні ІТ-новинки, вдячних клієнтів, достойний заробіток, веселий колектив із драйвовими корпоративами і дуже круті перспективи кар’єрного росту.
Хто такий хороший керівник?
Щось я все пишу-міркую про менеджерів, найм на роботу, виконання обов’язків та мотивацію підлеглих. А на цих вихідних активно задумувався про роль керівника в ефективності роботи усієї команди.
Перш ніж напишу свої думки – хочу почути ваші. Який був ваш найкращий керівник? Чому ви навчились в нього? Які його риси хотіли би мати? Як думаєте – що саме головне для керівника? Поділіться власним досвідом та прикладами.
Іноді ніяка мотивація не працює
Навіть не знаю що робити, руки мої опускаються та мораль понижається на 200 пунктів. Певні люди діють просто за межами раціонального. Є частина працівників яким на все пофіг. Навіть самі найкращі професіонали іноді забивають на ефективність роботи.
Приклади:
- в магазині не хочуть вмикати новорічну музику, бо «вона нам набридає». Слухають важкий рок. І пофіг на те, що новорічний настрій продає. Байдуже, що багатьом клієнтам не подобаються такі агресивні ритми. Забили на клієнтів заради своєї приємності;
- не проводять анкетування клієнтів, бо «це забирає багато часу». А те, що нам важливо знати ефективність реклами – дрібниця. Штрафи не діють – в них на стільки великі зарплати (відносно середніх по місту), що працівник готовий віддати 200 грн аби тільки не напрягали;
- не хочуть робити електронні розсилки серед покупців, бо «ніхто по ним не купує». А ніхто – це одна людина з двох сотень при трьох розсилках. Подавай все і одразу. Ніякі пояснення що треба робити розсилки регулярні, з спецпропозиціями – не діють. Погрози про штрафи не допомагають.
- менеджери навіть зайвого дзвінка старому клієнту не зроблять, бо «якщо захоче – сам напише мені в аську, чьо я буду його напрягати».
І таких пунктів збирається щодня по парочці штук.
Питання на засипку: що вам не вистачає для ефективнішої роботи? Вдвічі більше зарплати? Особисту секретарку та лімузін? Десять помічників? Окремий кабінет? Більше повноважень? Уваги керівництва?
Який канал реклами ви найбільше ненавидите?
Вчора пізно вночі мені прийшла смс-ка від мережі магазинів, назва якої рифмується з блабларадо. Я ніколи в них нічого не купував. Ніколи не давав їм свій номер телефону. Зміст повідомлення мені зовсім не цікавий. Звідки? Навіщо? Як це зупинити?
Друзі, поділіться інформацією про рекламу, яка вас найбільше дратує. Що не любите? Яку рекламу очі б ваші не бачили?
Заважають білборди? Ненавидите наклейки в громадському транспорті? Матюкаєтесь на телерекламу? Сердитесь на листівки в поштових скриньках? Надсилаєте промені діареї менеджеру, який розмістив рекламний попап на сайті? Готові людину, яка поклала рекламу під двірники вашого авто?
Поділіться зі мною думками. І вам стане легше і ви зробите один крок до того, щоб такої реклами стало менше ;)
Сила авторитетів
Ні, я не про тих авторитетів на чорних бехах, про які ви могли подумати ;)
Сьогодні вже втретє зі мною трапилась неймовірна річ: порада, яку я давав пів року тому знайомому і яка тоді була відхилена, сьогодні раптом почалась впроваджуватись, бо ж про неї прочитали в книжці Деревицького. До того було дві ситуації, вирішились аналогічно завдяки Трауту та Манну.
І мені образливо навіть не за себе. Всі ці автори дуже круті та більшість моїх ідеї з їх книжок. Та можна ж було раніше впровадити ідеї, що спершу не здались дієвими але в результаті впливу авторитета все ж були реалізовані.
Висновків з історії багато:
- будете слухати тільки авторитетів – ніколи не станете лідерами. Бо ж ці авторитеті запізнюються в своїх книжках мінімум на пару років (але я не кажу про тренінги практиків – там зазвичай все оперативно та корисно);
- влучні поради – це класно, але поради підкріплені авторитетом в сотні разів кращі;
- читайте, слухайте, дивіться, спілкуйтесь з авторитетними людьми. Бо ж фраза «Левітас радить зробити чіткі речьовки для новачків» звучить краще ніж «Думаю треба придумати речьовки» (хоча ще авторитетніше звучить фраза типу «Після введення в речьовку офіціанта закритого питання “На десерт в нас чудесний фарширований чорнослив, скуштуєте?” середній чек зріс на 15%» :)
- в рекламі поради ніколи не перестануть працювати, така вже людська психологія (згадайте навіть тих «лучших собаководов» що рекламували собачий корм , «асоціацію стоматологів» чи просто зйомку знаменитостей в рекламі)