Макс Брукс: Мировая Война Z


392762

 

До перегляду фільму я вирішив нарешті прочитати цю книжку. Макс Брукс все ж класик та було би шкода псувати враження від твору фільмом. Хоча вже потім я зрозумів, що фільм до книжки майже не має ніякого відношення

Але книжка цікава не тільки сюжетом. Власне і одного сюжету тут немає. Авто показує апокаліптичну картину через багатьох персонажів. Десятки міні-історій відкривають читачу різні точки зору на ситуацію з появою зомбі. Брукс зміг дуже реалістично показати поведінку політиків, військових, лікарів та багатьох інших людей. При чому цікаво не просто поставити себе на місце кожного героя але і осмислити їх вчинки. Коли в тебе в руках молоток, то все навколо здається цвяхами. Так і люди, зіштовхнувшись з проблемою, намагаються її вирішити звичними їм способами.

Зазвичай твори про зомбі описують дії тактично. А в цій книжці було цікаво зрозуміти, наприклад, дії політиків. Хоча поведінка в них стандартна: «Вы сидите на своем месте, пока счастлив электорат» (так в книжці висловився один герой).

Цікаво було зустріти розповідь від імені ветерана з Одеси: «Мы только выбрались из четырех жестоких схваток: в Луцке, Ровно, Новограде и Житомере». Особливо в мене мурашки пройшли коли я їхав в метро в Києві, читав цю книжку та на уривці «Столько символов нашей национальной обороны, но ничто так не впечатляло, как статуя Родины-Матери. Самая большая в городе, творение из нержавеющей стали более шестидесяти метров в высоту. Она была последним, что я видел в Киеве, ее щит и меч, высоко поднятые в вечном триумфе, ее холодные, яркие глаза, глядящие вниз — на нас, бегущих прочь» підняв голову та кріщь вікно якраз побачив цю статую!

Уявіть собі хаос в світі: люди перекваліфіковуються з ресторанних критиків в столяри, з письменників в садівників, з бухгалтерів в різноробочих. А що робити з мародерами чи крадіями, саджати їх в тюрми та годувати? А автор ще подумав і про психологічний момент: люди добровільно йдуть з життя щоб не приймати участь в боротьбі проти такого ворога, дехто на стільки сходить з катушок що сам себе вважає зомбі та поводиться відповідно, хтось надіється на чудодійні ліки, а хтось — на порятунок в безлюдних місцях. Особливо мене заділа розповідь про дресирувальників та їх натренованих собак (не буду описувати, самі прочитаєте).

І в фіналі книжки класно показана важливість психологічного налаштування та ефективної пропаганди. Якщо потрібно досягнути глобальної мети, то вам не обійтись без бадьорої музики, патріотичних фільмів та запальних промов.


Якщо сподобався допис — підпишись на мою RSS стрічку та оперативно отримуй оновлення!

Коментарі

коментар

  1. #1 by silverwind on Серпень 10, 2013 - 21:24

    Да, крутая книжечка!

(will not be published)