Індивідуальна мотивація


Сьогодні з самого ранку товариш задав мені питання щодо мотивації колективу. Він цікавився чим краще мотивувати працівників: батогом чи пряником.

Прийшлось йому влаштувати йому цілу телефонну лекцію по мотивації. Я не хвилювався за дієвість своїх порад. Бо хоча і не маю величезного досвіду саме в справах ейчарства, але це все перевірена практикою теорія. Ефективність її залежить від практичної реалізації.

Якщо є завдання «мотивувати колектив», то це одразу неправильно поставлене завдання. Мотивувати треба окремих людей.  В моєму вчорашньому прикладі мабуть для третини людей спрацював елемент батога, ще третина мотивувались пряником, але лишилось багато людей які мали зовсім іншу мотивацію.

Згадайте саму розкручену модель Маслоу: фізіологічні потреби, безпека, приналежність, повага, визнання, самореалізація. Можна мотиви-потреби подати в інших розрізах: внутрішня та зовнішня мотивація, повага підлеглих чи похвала начальства. Думаю, що ви вже розумієте куди я хилю. Декого звичайне потискання руки та усні слова подяки мотивують краще ніж «13 зарплата» на новий рік. Знаю випадок коли львівському менеджеру видали окремий телефонний апарат та безлімітний номер для роботи і він тішився від того більше, ніж з окремого кабінету (який йому виділили 4 місяці раніше).

Тому що мотивуйте людей, а не колектив. Це класно ілюструє байка із життя, яку мені в 2000 році розповів тогочасний менеджер Рівнеобленерго.

На той час цю компанію купили іноземні інвестори та до нас приїхала команда іноземних топ-менеджерів та десант інженерів. І через 2 тижні їх роботи побачив HR-менеджер (американець), що в однієї жінки-інженера (також з Америки) різко погіршилась ефективність роботи, зник настрій та погіршився вигляд. Вона вже навіть почала проситись назад. Тут він почав з’ясовувати в чому ж проблема: допитувався в неї, спостерігав, спілкувався з колегами. Але зрештою інженер сама йому призналась в пікантній проблемі: вона не змогла нормально ходити в туалет тому, що в нашій країні був дуже жорсткий туалетний папір :) Ситуація ніби дрібна але разом з тим дуже класно ілюструє душевну муку людини. Людина звикла справляти свої природні потреби комфортно.

Спеціально їй почали привозити імпортні рулони (в ті роки уявлення про м’який туалетний папір в нашій країні не було), ситуація виправилась. Мотивація? Дійсно мотивація. Людина просто не могла фізично працювати в таких умовах. Уявляю її реакцію цього інженера коли вона дізналась, що спеціально для неї будуть привозити туалетний папір з іншої країни. Якби ейчар не звернув на це увагу, не виявив та не вирішив проблему – на підприємстві було би на одного спеціаліста менше.


Якщо сподобався допис — підпишись на мою RSS стрічку та оперативно отримуй оновлення!

Коментарі

коментар

,

  1. No comments yet.
(will not be published)