Цієї суботи нарешті вдалось погасати весняним лісом та добряче вимазатись фарбою.
Описувати такий вид розваги – це все рівно, що наспівувати пісню чи пояснювати танець. Такі речі треба самому побачити та відчути. Зібрались ми з самого ранку, щоб по довше побігати. Добирались маршруткою до села Шубків (давно відома точка пейнтбольних маневрів).
Кожен гравець вас комплект камуфляжу (хоча для мене це був швидше змінний одяг, який не шкода забруднити), маркер, маску та 500 кульок. За бажанням можна взяти додатковий “бронежилет”.
Маску бажано одразу під себе “підтюнінгувати”, бо під час гри вам треба буде мати гарну видимість. Немає способу унеможливити її запотівання.
Хоча природа зустріла нас не дуже приємною погодою, але ви мали твердий намір отримати купу кайфу:
*тут пропущено багато емоцій від гри, історії про тактичні хитрощі та захопливі відгуки друзів*
*також не показую синяки, які лишаються від влучення кульок з близької відстані*
Фарба була кумедного зеленого кольору та друзі жартували про радіоактивну кров:
Згадуючи приказку “коли в тебе в руках молоток – все в світі стає схожим на цвяхи” можна її застосувати і до пейнтбольного маркера:
Ще одна приказка в тему: «Бог создал человека, а полковник Кольт всех их уровнял» – аналогічно і в пейнтболі. Перемагає тактика, зіграність команди та хитрість.
Обережно: 5 годин гри заміняють повноцінне тренування в спортзалі і ще пару днів поспіль болять м’язи.
