28 мені вже


В середу відсвяткував свій черговий День народження. Це було перше святкування в такому робочому темпі. Всі минулі роки я збирав друзів на природі та ми відпочивали повний вікенд.

Та не це є головною відмінністю цієї дати. Напередодні я прочитав свій минулорічний досвід, порівняв плани з тим, що здійснилось та приділив трішки часу на обдумування планів на майбутнє.

Дійсно не все збулось, але мене дуже тішить вже той факт, що я всі свої плани на рік хоча б намагався здійснити. І з минулого року життя зробив головний висновок: якщо я би щось захотів зробити — я би міг це зробити. І все, що я не зробив — мабуть воно і не треба було мені на даному етапі життя.

А на наступний рік я маю план не ставити перед собою планів:
Нещодавно кохана на день ангела подарувала мені книгу Бернарда Вербера “Энциклопедия относительного и абсолютного знания” (про книжку і письменника напишу згодом). В ній я вичитав цікаву історію про людину та гончого пса:
Хоча ці дві істоти мають однакові фізичні дані, але пес завжди певну дистанцію пробігає швидше. Річ в тому, що собака не бачить фініш та не думає про нього. Пес біжить заради самого бігу та отримає кайф від руху та процесу бігу.

І тому наступний рік я не маю гігантських планів та бажання здійснити щось конкретне: я ставлю собі завдання отримувати кайф від того, що вже в мене є: від роботи, від хоббі, від друзів, від коханої.

Бо ж багатий не той, хто має багато, а той — кому вистачає :)


Якщо сподобався допис — підпишись на мою RSS стрічку та оперативно отримуй оновлення!

Коментарі

коментар

,

  1. No comments yet.
(will not be published)