Школа універсального журналіста


Цього місяця на пропозицію друзів разом провести вечір я відповідав відмовою та пояснював — навчаюсь. Після такої фрази я мусив пояснювати, що це не третя вища освіта чи аспірантура, а я вирішив отримати додаткові знання на Школі універсального журналіста. Цю школу вже вкотре проводить головний редактор видавничого дому “ОГО” Віталій Голубєв.

Протягом 11занять (хоча зазвичай ШУЖ вкладається в 10), приблизно по 3 години щовечора ми отримували корисні знання із різноманітних галузей: від філософії журналіста до того, яким чином обраховується журналістові зарплатня ;) Ми — це 15 ШУЖівців віком щось від 15 до 27 років (так вже трапилось, що я був самим старшим учнем :)

Ось почав писати перші абзаци і зловив себе на думці, що вже використовую навички, отримані на ШУЖ — намагаюсь в дописі розкрити основні питання: “що?”, “де?”, “коли?”, “хто?”, “як?”, “чому?” та “що з того?”. Але тут я маю перевагу над професійним журналістом — в блозі я сам можу встановлювати правила. Тому розповідатиму лише ті факти, які зацікавили саме мене і в такому порядку, який я сам оберу :-р

Отже, пішов я на заняття виключно за рекомендацією друзів, які вже проходили таке навчання (привіт, вірусний маркетинг ;) Ціна в 450 гривень мені здається досить низькою. Якщо поділити ці гроші на кількість ідей, що я отримав — вийде трішки більше 55 гривень за ідею. А скільки ж ще було цікавого: практичні вправи, історії з життя, цікаві знайомства, екскурсії в студії, посмішки та жарти — це все грошима не вимірюється.

Але найпершу задачу, як я ставив перед собою, була потреба побачити “з середини” як працюють місцеві ЗМІ. Що цікавить журналістів, яка інформація йде в ефір? Як вона збирається, обробляється та подається? Чому один журналіст вже працює на всеукраїнському телеканалі, а інший — досі зрідка дописує в районну газетку? Звичайно ж ця вся інформація мені потрібна була в першу чергу для того, щоб виконувати свої маркетингові функції ще краще, ефективніше та співпрацювати зі ЗМІ ще тісніше.

А після школи я зробив про навчання такий висновок: ШУЖ вчить не стільки писати тексти (та і мабуть більшість ШУЖиків це вже вміють), а вчить саме як стати професійним журналістом в нашому місті!

Тому тепер якщо мені раптом захочеться дати волю своєму графоманству — я зможу свій написаний текст “прикривати” ось таким дипломом:

Ну а тепер лише факти:

Мінуси навчання в ШУЖ:

  • занадто сильні розхитування між “ох, яка нудна теорія” до “йомайо, як цікаво слухати реальну сторію”
  • відсутній гарний логотип ШУЖ (ну або хоча б варто не набирати всі слова великими літерами);
  • диплом можна зробити якісніший: (я не говорю за дизайн та типографіку): без “закінчив (ла)”, з печаткою, з правильним форматуванням (пробіл після крапки), з лого ШУЖ, з правильними лапками;
  • але це все дрібниці — для мене, звиклого до цифрових носіїв, було дуже дивно усвідомити, що роздатковий матеріал видається у паперовому вигляді. Для мене це був самий великий і, одночасно, самий незначний мінус ;)

Плюси навчання в ШУЖ:

  • дуже багато практичних речей — такої інформації мабуть не можна знайти в жодній із книжок. І вся ця інформація підкріпляється прикладами з реального журналістського життя;
  • закріплення теорії одразу ж на практиці — після викладання інформації одразу йдуть вправи з волонтерами (Хоча можливо мені це сподобалось тому, що я завжди і усюди висуваю себе у волонтери — тому і відчував всі ці вправи на собі);
  • цікаві “однокласники” (якщо ж “школа журналіста”, то ж учні між собою – однокласники, вірно? ;) Вони додали багато різноманітних знайомств та робили заняття ще більш приємними;
  • ще цікавіші гості. Медіа-юрист Тетяна Голубока, і директор ВД “ОГО” Світлана Омельчук, і літературний редактор і Олександр Курсик, Вікторія Назарук і навіть Віктор Данілов — кожен гість поділився частинкою свого професіоналізму.

Написавши цей текст я зробив ще один висновок: шкода, що я не потрапив на ШУЖ років так 7 тому.

А насамкінець вам бонус: суфлер місцевої конструкції

Хочете фоток операторського пульта чи студії, де знімають новини? Дзузьки — не покажу! Записуйтесь на ШУЖ та все побачите на власні очі! ;)


Якщо сподобався допис — підпишись на мою RSS стрічку та оперативно отримуй оновлення!

Коментарі

коментар

, , ,

  1. #1 by Роман Голубовський on Травень 26, 2010 - 12:28

    Цікавий, мабуть, досвід. Віднедавна почав помічати по собі, що приходячи на якусь подію (особливо з фотоапаратом), намагаюсь її сприймати (а пізніше й описувати) більше об’єктивно, збоку, так, щоб зрозуміли всі. Замість особистих думок типу “мені сподобалось” пишу “було круто ТАКЕ і ТАКЕ”. Тобто, деколи відчуваю себе в якійсь мірі журналістом – хоча і початківцем, без освіти і досвіду:) Та мені і цікаво було би щось почитати на тему журналістики, або відвідати щось типу вашої ШУЖ. Можливо, порадиш щось з літератури?

  2. #2 by Axiom on Червень 1, 2010 - 14:50

    Для мене навчання в ШУЖ було під гаслом “вивчити як роблять профі, щоб потім це забути і писати вільно”. Бо професійні поради накладають свій відбиток, але дописи для блогу на мою думку повинні кардинально відрізнятись від тексту в інші ЗМІ.

    Рекомендував би читати дуже спеціалізовану літературу (в неті такої повно). Наприклад я зараз читаю книжку конкретно про написання заголовнків. Потім можн абуде щось почитати про побудову “тіла” статті. потім про ілюстрації до матеріалів. І так далі.

  3. #3 by galina-fesyuk on Вересень 9, 2010 - 17:52

    Будь-яка Школа журналістики – це престиж для самого себе і звичайно, якщо викладач професійний – це великий багаж інтелігентної професії, тієї яка дає кожному доріжку в життя. Я також мала Школу журналістики, з якої вийшло багато моїх чудових учнів. Усім успіхів, хто навчається у ШК

(will not be published)