Підсумки року 2016
Категорія інше о Грудень 31, 2016
2016 рік був найближчим до визначення«вилізання із зони комфорту». Завершилось все нагетивне що ніяк не міг завершити. Розпочались дуже багато нових унікальних проектів (ще навіть посеред року я і не міг подумати що все буде так цікаво).
В цьому році було найбільше нових крутих знайомств і найменше прочитаних книг. Менше книжок тому, що багато з них кидав вже на початку але також читав натомість багато профільних статей (все більше англійською) і багато отримував консультацій безпосередньо від інших спеціалістів.
Найголовніший висновок року (підкріплений декілька разів на практиці): професійна команда значно ефективніша ніж просто набір окремих спеціалістів. Команда однодумців з 10 людей працює значно ефективніше, швидше та драйвовіше від 50 окремих працівників.
Моє побажання вам на наступний рік: ще більше вчитись, займатись справами від яких вас “пре” і обов’язково знайходити час на хоббі (привіт вам від мого терабайту відзнятого відео з коптера але так і не обробленого).
Унікальність в рекламі
Категорія Робота о Листопад 8, 2016
Коли я розповідаю, що рекламне повідомлення має будуватись на унікальності товару, то наводжу класичний приклад стоматології: погано говорити «в нас швидко і безболісно», бо ніякий конкурент не скаже протилежне («в нас повільно та боляче»). Але бувають ще ситуації коли унікальність приписується товару/компанії тільки через те, що компанія використала якусь НЕ унікальну особливість першою ніж інші.
Ось монолог із серіалу, який описує таку ситуацію відсторонення від конкурентів: розмова рекламної агенції з їх клієнтами (виробник цигарок) щодо законодавчого обмеження змісту реклами цигарок (не можна використовувати лікарів, говорити про безпечність тютюну і багато інших обмежень). Переклад не точний, а загально-описовий, бо писався пізно вночі:
представник клієнта: (про обмеження в рекламі) Ну якщо в нас є така проблема, то хоч добре що і в інших є така проблема;
…
Дон Дрейпер (автор рекламних кампаній): [вони] зробили вам послугу. Вони зробили так, що люба реклама яка розповідає про цигарки та здоров’я навіює людям думки про рак;
бос клієнта (саркастично): таккк, і ми їм дуууже вдячні;
Дон Дрейпер: [ваш колега] правий – якщо ви не можете говорити про здоров’я, то і ваші конкуренти також не можуть;
бос клієнта: і тепер ми маємо багато компаній які не говоритимуть нічого про продаж цигарок;
Дон Дрейпер: саме так! Це найбільша рекламна можливість з часу винаходу пластівців для сніданку (про пластівці є окремі історії). І ми маємо шість однакових компаній які роблять однаковий продукт. Ми можемо казати все, що хочемо. Як ви виробляєте ваші цигарки?
представник клієнта: Я не знаю.
бос клієнта: Як тобі не соромно. Ми вирощoуємо тютюнове насіння стійке до комах, висаджуємо його під сонцем в Північній Кароліні, вирощуємо тютюн, зрізаємо його, очищаємо, підсмажуємо …
Дон Дрейпер: Ось воно! Оце саме те!
пише крейдою на дошці великими літерами і підкреслює: ВІН ПІДСМАЖЕНИЙ!
представник клієнта: Але у всіх інших тютюн також підсмажений.
Дон Дрейпер: Ні. У всіх інших тютюн отруйний. У в “Лакі Страйк” … він підсмажений.
керівник рекламної агенції: Що ж, джентельмени. Думаю вам не треба додатково пояснювати те, що ви щойно побачили.
представник клієнта: Я думаю, що треба.
Дон Дрейпер: Реклама базується на одній речі: щасті. А знаєте що таке щастя? Щастя це запах нового автомобіля. Це звільнення від страхів. Це білборд на узбіччі який голосно вас заспокоює що неважливо що б ви робили – це нормально. Ви – нормальні.
бос клієнта (задоволено): «Він підсмажений!» Я розумію.
Лінк на відео якщо раптом вбудований програвач не працюватиме.
Підсумки року 2015
Категорія інше о Січень 1, 2016
Підсумки року: мусив навчитись багатьом речам та почати робити багато нового, став менш терплячим, частіше поводився грубо та нервово, образив більше людей, почав більше цінувати дні-години-хвилини та цінувати людей навколо, зробив більше ефективних помилок, зробив більше сумнівних помилок, зустрів рік сонний і з хворобою, замінив десятки підгузків і цей рік проводжаємо вже в трьох! Дякую людям які мене оточують – завдяки вам наступного року я буду виправляти свої недоліки.
Бажаю вам наступного року робити тільки ефективні та корисні помилки!
PS: чомусь 31-го числа автоматично не опублікувалось, тому повторно лишаю для історії.
Майк Роуди “Визуальные заметки на практике”
Категорія Робота о Грудень 3, 2015
Коли мені запропонували на огляд книжку “Визуальные заметки на практике“, то я не був впевнений що вона мені буде цікавою. Хоча з опису книжки сподобались сторінки про «быстрый SCRUM». І справді для мене зміст книжки виявився чимось новеньким. Також, на відміну від попередніх книжок в моїх оглядах, цю книжку достатньо прочитати, засвоїти та використовувати на практиці (навряд чи вам знадобиться її перечитувати).
Ідея книжки в тому, щоб за допомогою коротких схематичних (або детальних та ґрунтовних) замальовок передавати якусь ідею, запам’ятати події, переказати ланцюжок думок. Якщо ви на нараді – оформіть основні думки в скетч та ви зможете швидко згадати найважливіші моменти, якщо ви на лекції – можна за допомогою скетчноутингу зберігати собі основі думки. Різні розділи книжки вчать різним прийомам скетчноутингу та показують додаткові можливості використання («замалювати» фільм, враження від поїздки в інше місто, план покупок та навіть рецепт страви).
Серед плюсів книжки:
- Ідея книжки справді працює, особливо для візуалів (навіть додавши піктограму до думки ви збільшите шанс її запам’ятати);
- Показує як скетчування дозволяє концентруватись на самому головному;
- За допомогою скетчування можна навіть прийти до якоїсь іншої ідеї, побачити проблему «зі сторони» або знайти нові сенси;
- Цікава вправа: зробити скетч фільму. Складніший рівень: заскетчувати (візуалізувати) музикальний трек;
- Мабуть цікава вправа на баланс збереження сенсу за творчості – зробити скетч по якійсь книжці;
- Взагалі рідко буває так, що хочеться виконати всі вправи в книжці;
- Скетчі (візуалізація) допоможе згадати вам якусь інформацію та думки навіть через багато років (я візуально пам’ятаю деякі замальовані речі зі свого самого першого записника з 2003 року);
- Скетчи можуть бути хорошим інструментом організації ідей, обумування-обговорення, запам’ятовування та навіть презентації ідеї;
- Класна ідея з бібліотекою іконок (до цього моменту я і так використовував якусь подобу іконок для позначення «зробити терміново», «запланувати на потім», «хороша ідея для обговорення», «почитати книжку»)
- Відуалізація для списку покупок – геніальна річ, справді ефективно;
- А ось приклад якими мають бути ідеальні скетчі: https://www.flickr.com/groups/thesketchnotehandbook
Маю лише два зауваження:
- В ідеалі треба спершу прочитати попередню книжку цього автора (Визуальные заметки) бо без неї складніше буде зрозуміти концепцію;
- Роділ про шрифти – взагалі зайвий (хто цього не знає, то не навчиться з цієї книжки).
Але найскладніше для мене у всій цій історії є необхідність вміти малювати :) Мені ж медвідь на руки наступив. Та максимум що я можу намалювати – це хатинку та сонечко в дитячому стилі. Тому обов’язково буду старатись використати ідеї книжки на практиці по мірі можливого.
Вкотре дякую видавництву «Манн, Иванов и Фербер» і особисто Максиму Нескубіну. Підписуйтесь на Facebook сторінку видавництва – там багато цікавого.
Светлана Иванова “Искусство подбора персонала: Как оценить человека за час”
Категорія Робота о Жовтень 30, 2015
Якщо ви зможете прочитати лише якусь одну книжку про підбір персоналу, то я рекомендую вам “Искусство подбора персонала: Как оценить человека за час“. Давним-давно я вже читав книжку Світлани Іванової «Мотивация на 100%» (з того часу автор вже навіть отримала статус «гуру»). Ця книжка мені здалась наче переробленою і доповненою. І це чудесно. Бо тепер в одному місці зібрані найкращі методики оцінки людини. Ось вам 7 причин купити та прочитати цю книжку:
- ви зрозумієте з чого правильно починати процес підбору персоналу;
- перед тим як шукати способи мотивувати працівника – спершу почнете думати чи на свому він місці;
- отримаєте всі базові знання щоб оцінити на скільки людина підходить для вашої посади (але навички все ще треба буде випрацювати);
- зможете оцінити описані методики на прикладах наведених в книжці;
- можливо ви навіть зміните свої погляди щодо навчання-переучування людей (а можливо навіть захочете змінити або почати шукати нового HR-менеджера);
- поза межою роботи вам буде простіше спілкуватись та розуміти інших людей;
- ви зможете перевірити отриманні знання виконавши наведені в книжці завдання;
- і все це за пару годин прочитання (хоча потрібно буде пару років щоб відпрацювати всі описані методики).
Хоча в книжці є пара недоліків:
- альбомний формат ускладнює читання (навіть закладки робити складніше);
- багато зайвого пустого місця (можна опдумати що це для нотаток але мені здалось що це книжка не такого формату).
Рекомендую прочитати і перечитувати цю книгу не залежно від того чи ви керівник чи працюєте в команді чи в пошуках роботи. Дуже дякую видавництву «Альпина Паблишер» за надану книжку для рецензії та особисто Вікторії Нікітенок. Підписуйтесь на їх Facebook сторінку та не пропускайте цікавих анонсів.
Чак Паланик о словах, которые должен забыть писатель
Категорія інше о Вересень 22, 2015
Дуже круто! Чому ж нас цього не вчили при написанні творів в школі? Також згодиться копірайтерам і усім, хто пише історії:
==============
Через шесть секунд вы начнете меня ненавидеть.
Но через шесть месяцев вы станете писать лучше.
С этого момента – по крайней мере, в ближайшие полгода – я запрещаю вам использовать мыслительные глаголы. А именно: «думать», «знать», «понимать», «осознавать», «верить», «хотеть», «помнить», «представлять», «желать» и сотни других, к которым вы так любите прибегать.
В этот список также должны войти: «любить» и «ненавидеть».
И: «быть» и «иметь». Но к ним мы вернемся позже.
До самого Рождества вы не сможете писать: «Кенни интересно, рассердилась ли Моника, что прошлой ночью он ушел».
То есть вам придется писать что-то вроде: «Затем по утрам Кенни отсутствовал, дожидался последнего автобуса, до тех пор пока не брал такси и возвращался домой, где видел, как Моника притворяется спящей – притворяется, потому что она никогда не могла спать спокойно тогда утром. Она всегда ставила только свою чашку кофе в микроволновку. Никогда не его». Вместо того чтобы сделать героев знающими что-то, вы должны придумать детали, которые помогут читателю лучше узнать их. Вместо того чтобы заставить персонажей желать чего-то, вы должны описать все именно так, что сам читатель это захочет.
Не нужно писать «Адам знал, что он нравится Гвен». Гораздо лучше «Между уроками Гвен прислонялась к его шкафчику, когда он подходил к нему, чтобы открыть. Она закатывала глаза и медленно уходила, оставляя след черных каблуков на крашеном металле и запах своих духов. Кодовый замок все еще хранил тепло ее задницы. В следующий перерыв Гвен снова будет здесь же».
Никаких сокращений. Только специфические эмоциональные детали: действие, запах, вкус, звук и чувства.
Как правило, писатели прибегают к мыслительным глаголам в начале части. (В таком виде они становится чем-то вроде «Формой отчетности», и я еще выскажусь против нее чуть позже.) То есть они устанавливают с самого начало интенцию всей части. А то, что следует дальше – это словно иллюстрация.
Например: «Брэнда знала, что не успеет. С самого моста была пробка. Ее телефон садился. Дома ждали собаки, которых надо было выгулять, или там был беспорядок. К тому же она обещала соседям полить их цветы…» Вы видите, как первое предложение перетягивает на себя смысл последующих? Не пишите так. Переставьте его в конец. Или измените: «Брэнда никогда бы не успела всего в срок».
Мысль абстрактна. Знание и вера нематериальны. Ваша история будет сильнее, если вы покажете только физические действия и материально воплотите отличительные черты ваших героев, а читателю самому позволите думать и знать. А также любить и ненавидеть.
Не сообщайте читателю: «Лиза ненавидит Тома».
Вместо этого дайте конкретный пример, как адвокат на суде, деталь к детали. Представьте доказательства. Например: «Во время переклички, в тот момент, когда учитель назвал имя Тома, а он еще не успел ответить: «Здесь», Лиза громко прошептала: «Подтертая задница»».
Одна из самых частых ошибок начинающих писателей в том, что они оставляют своих героев в одиночестве. Вы пишете – и можете быть одни. Читатель читает – он также может быть один. Но ваш герой не должен оставаться наедине с собой. Потому что тогда он начнет думать, беспокоиться и интересоваться.
Например: «Ожидая автобус, Марк начал беспокоиться о том, как долго продлится поездка…»
Но лучше написать: «По расписанию автобус должен был прийти в полдень. Марк посмотрел на часы – было 11:57. Отсюда была видна дорога до самого торгового центра, но автобуса на ней не было. Без сомнения, водитель припарковался на другой стороне и вздремнул. Водитель спит, а Марк вот-вот опоздает. Или хуже, водитель напился – и Марк отдал свои семьдесят пять центов, чтобы умереть в дорожной аварии…»
Когда герой один, он может начать фантазировать или что-то вспоминать, но даже тогда вы не имеете права использовать мыслительные глаголы или каких-то их абстрактных «родственников».
И не надо глаголов «забыть» и «помнить».
Не надо никаких переходов типа «Ванда помнила, как Нельсон расчесывал ей волосы».
Лучше: «Тогда, на втором курсе Нельсон проводил по ее гладким, длинным волосам своей рукой».
Опять же – расшифровывайте, не надо писать коротко.
Еще лучше – быстро столкните одного героя с другим. Пусть они встретятся и начнется действие. Позвольте их действиям и словам показать их мысли. А вы сами держитесь подальше от их голов.
Когда начнете избегать мыслительных глаголов, с большой осторожностью используйте пресные глаголы «быть» и «иметь».
Например: «Глаза Энн были голубые», «Энн имела голубые глаза».
Лучше так: «Энн закашлялась и начала махать перед своим лицом, чтобы отогнать сигаретный дым от своих голубых глаз, а потом улыбнулась…»
Вместо бледных, утверждающих «быть» и «иметь» попробуйте раскрыть детали портрета своего героя через действия и жесты. Тогда вы покажете свою историю, а не просто расскажете ее.
И тогда вы научитесь расшифровывать своих героев и возненавидите ленивых писателей, которые ограничиваются «Джим сел около телефона, спрашивая себя, почему Аманда не звонит».
Пожалуйста. С этого момента вы можете меня ненавидеть, но не используйте мыслительные глаголы. Я готов поспорить, после Рождества вы сами не захотите к ним возвращаться.
Домашняя работа на этот месяц.
Выкиньте из каждого предложения мыслительный глагол: устраните его, «расшифровав». А потом пройдитесь так же по какой-нибудь художественной литературе. Будьте безжалостны.
«Марти представил, как рыба прыгает в лунном свете».
«Нэнси вспомнила, как попробовала вино».
«Ларри знал, что он мертвец».
Найдите их и перепишите. Сделайте фразы сильнее.
==============
Марти Ньюмейер «Нарушай правила»
Категорія Робота о Вересень 15, 2015
Зазвичай я читаю дуже або конкретні книжки (що вирішують якусь одну конкретну бізнесову проблему) або літературу про стратегію (показують правильний напрямок руху). Але з видавництва «Манн, Иванов и Фербер» запропонували написати рецензію на книжку «Нарушай правила! И еще 45 правил гения».
Одразу мене привернула особистість автора. Марті Ньюмеєр – підприємець, дизайнер, консультант і спеціаліст по брендінгу. Він працював з такими компаніями як Apple, Microsoft, Facebook та іншими відомими компаніями. Тому його поради справді перевірені на практиці.
На перший погляд здається, що це просто набір розрізнених порад. Але поради згруповані в 4 розділи: «як генерувати ідеї та створювати щось нове», «як працювати та професійно розвиватись», «як отримувати нові додаткові навички», «як досягати мети та реалізовувати задумане». І кожна з цих порад справді актуальна на відповідному етапі реалізації ідей. Наприклад, на початку впровадження ідеї актуальна порада «задавайте вопросы», потім – «упрощайте», далі – «инвестируйте в свою оригинальность», а насамкінець – «оставайтесь сфокусированными». Протягом читання книжки в мене з голови не йшла думка, що мабуть спеціалісти Apple постійно тримають в голові ці всі правила, бо ці правила дуже гарно підпадають під категорію іноваційності такої компанії.
Кожна порада описана з прикладами і пояснюється в контексті. Тому незалежно від того, на якій ви стадії реалізації проекту (генерація ідей, розвиток, нові напрямки діяльності) – ви зможете із легкістю застосувати поради для своєї ситуації.
Додаткова цінність такого типу книжок в тому, що можна навмання відкрити будь-яку сторінки книжки та вона вас наштовхне на роздуми (тому в ній і немає сенсу робити закладок, а можна просто регулярно перечитувати). Єдиний мінус – занадто розтянутий формат (можна було би не робити таких великих полів). Ще один плюс – класні креативні ілюстрації, які можуть бути додатковим стимулом вашої креативності.
І хоча деякі поради для мене були очевидними, але все рівно часто потрібно самому собі про це нагадувати. Тому я раджу цю книжку всім, хто має справу з маркетингом, брендінгом, запуском нових ідей, придумуванням нових сенсів та розробкою нових товарів. Якщо ви придумуєте та реалізовуєте ідеї/сервіси/товари, які мають полюбити мільйони людей – у вас повинна бути така книжка.
Ще раз дякую видавництву «Манн, Иванов и Фербер» (підписуйтесь на їх Facebook сторінку, там багато корисного) і особисто Максиму Нескубіну.